Я вже інший! Я - холод!
Я - зневіра, образа і злість!
Я занедбане поле
Між іржаво-пожовклих узлісь!
Я зима! Я не осінь!
Я - відсутність людського тепла!
Я на лютім морозі,
Задубівши до твердості скла…
Я загублений в світі
Поміж люті й байдужості їх.
Я на іншій орбіті,
Тільки б лиш не ходити між них.
І від серця - лиш попіл,
І лиш біль залишився з душі.
Не існує утопій
Там де падають вічні дощі!