Я думала рідніших не буває... Раділа, що нам стрітися дав Бог... Що справжнє лише з дружби проростає... Пройшовши разом труднощі крок в крок... Здавалось рідний... Вийшло, що здавалось... Повірила у те що не було... І вірно крок за кроком віддавала... А серце?... Сліпо вірило воно! Хотілося дочутись, докричатись... Здавалось, що терпіння підвело... А вийшло, що не змінним є -Здаватись... Було? Чи лиш здавалося теплом?.. Ти кажеш, що була лише байдужість... Стираю нею барви з полотна... Бо ж для взаємності душі потрібна мужність... І справжність - не здалось щоб, а було... Здавалось, що рідніших не буває... Роки минули як єдина мить... Здалось...В мені є те, чого немає... Десь осадом в душі моїй саднить...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
1
