Любила я тебе, оберігала,
Скрізь по світах з тобою мандрувала.
Пишались українською красою
І срібною ранковою росою.
Не пропускали жодної події,
Знайомства, друзі… Втілювались мрії.
І плани, плани… їх було багато.
На жаль, все доведеться відкладати.
Вломилася війна брудна в країну,
Миролюбиву, світлу, солов’їну.
І як все це без тебе пережити?
До перемоги як мені дожити?
Що трапилося? Чи втомився дуже?
В тобі щось надломилося, мій друже?
Для мене був ти наче рідний брат,
Неперевершений… мій фотоапарат.
20. 10. 2022 рік
Світлина авторки публікації і ЛГ цього вірша
Справа в тому, що вийшов з ладу мій фотоапарат. Я не уявляю себе без нього. Плакала…
А ось сьогодні (О, диво!) я роздивилася гарненько на прибамбаси фотоапарата і відремотувала його сама. Моїй радості не було меж. Я стрибала по кімнаті, як коза. А думала везти його в спеціалізовану майстерню в м. Харків. Ото була б халепа! Туди ще треба зуміти доїхати в умовах нинішньої війни.
Дякую Вам, п. Таміло, за теплий відгук. Як не дивно, але я люблю цей віршик. Для мене мій фотоапарат дійсно справжній ДРУГ. Дуже жалкую, що не мала можливості фотографувати раніше. Скільки пропущено важливих моментів життя. Навіть молоді роки майже ніде не зафіксувалися. Дуже шкода.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Як не дивно, але я люблю цей віршик. Для мене мій фотоапарат дійсно справжній ДРУГ. Дуже жалкую, що не мала можливості фотографувати раніше. Скільки пропущено важливих моментів життя. Навіть молоді роки майже ніде не зафіксувалися. Дуже шкода.