Я буду всім, лишаючись ніким, Чекатиму на Тебе цілу вічність, І поглядом Твоїм впиватимусь пʼянким, Час не уб’є у серці романтичність… А дотик мій, що крапає дощем, Не викличе звикання на буденність, Бо Ти й на відстані – закоханості щем, Бо вірній клятві – не страшнА злиденність… Я буду скрізь, не будучи ніде, Промінням сонця, навіть павутинням, А почуття не в’яне, не пройде, Якщо душа не бавилась цвітінням… І час-від-часу, миті тут і там Тебе спитають, ніби ненароком: Що заважало в паузах вустам Насолодитись цим життєвим соком?… Перегорни із планами листок, Струси, що дорого, тихесенько на сито, Вдихни, що є, зроби один ковток, За те, що є, не треба вже просити… А як гірчить, то плюнь і розітри, Чого нема, не бУло і не буде, Бо не надмуть Любов Тобі вітри, Якщо вона Твої не тішить груди… Я досі – той, хто став Тобі ніким, Спростуй і я нарешті кимось стану, Бо щиро прагну, хочу буть таким, А – ні, Кохаючи, я зникну і розтану…
Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ото ж бо. Дбайте про ваше здоров’я, а Пегас, може, до вас сам прилетить, чи якась Муза. Медитуйте і намедитуєте спокій та повагу до усіх. І
у Вас 
1