Ті малесенькі лапки живуть на передньому склі... Не зітри... не убий... не пробач... бо автографи важко даються, як діти. І червоного лісу притишений хрип, і пісок ще по-літньому жовтий згортає сліди... Я сьогодні шукала слова, а знайшла... цуценят за кущем. Розтривожена, вила на хмари... Ті відбитки малесеньких п'ят... Гасне кров на щоці, - випадкова подряпина. Хрестик золотий, але гострий... М'ятна паморозь ходить по соснах... А завтра – реєстрація снігу над сірими спинами площ. P.S. Я його збережу і назву твоїм іменем змієборця
|