МОСТОВА ГАЛИНА ІВАНІВНА

Світлі спогади

Чебрецями п*янким і м*ятою,

Хлібом пахне матуся-земля...

Після жнив понад тином, за хатою

Стиглий сонях голівку схиля.

Підвіконня розквітло красолею...

Памлахкочуть жоржини, мов жар...

Чорнобривці вінчаються долею

І сміється їм сонце з-за хмар.

Свою першу прощальну мелодію

Пишуть чітко в дротах ластівки.

Виклекочують давню рапсодію

Ген над дахом дзьобаті бузьки...

У дворі достигають калачики

І чорніє паслін в намистах...

Скуштувати б плодової начинки!

Смак дитинства відчуть на вустах!

Побрести дощовими калюжами

За село між стрункі явори,

Засніжитись лютневимит стужами

Під розважливий сміх дітвори...