Хіба може набриднути ходити по тисячу разів пройденій стежці? Хіба може набриднути дивитися у занадто знайоме небо? Хіба може набриднути силкуватись відчути ритм власного серця? Ні, бо це життя. Хіба може набриднути жити?.. Коли затискаєш у своїх пальцях ручку і намагаєшся створити нескінченну казку свого життя на малюсінькому клаптику паперу, у тебе виникає бажання помістити туди весь світ. Та коли ти відчуваєш невдачу, у тобі прокидається надія, що наступного разу у тебе все вийде. Так завжди, особливо тоді, коли ти забуваєш, що живеш на планеті Земля, створюєш ілюзію власного світу, в якому ти один, і нікому допомогти твоєму серцю. Тоді ти знаходиш промінь серед тисячі пучків, вчишся радіти йому і поволі називаєш «своїм». Так все починається спочатку. Цей кругообіг людського життя неможливо перервати. А що можливо взагалі? Ніхто не знає. Те, що здається нам елементарним, настільки заплутане, що навіть павучок не зможе розплутати цю павутину. А що коли нам стати павучками? Спритні – як вони, розважні, метушитись вміємо, жаль, тільки любові не вистарчає, а так, наші серця не вмерзали б навіть узимку…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
