Я викрав свою музу із недрів потойбіччя,
Тікав із нею разом по сходинках часУ,
а зараз з телефоном в дивакуватім клінчі,
це значить лиш одне,що знову я пишу. У світі, що гойдає колискою брехні,
де совість засинає маленьким немовлям,
ти голосно кричиш у голові моїй,
і стиха я нотую свій телефонний спам. У дні,коли погано,коли додолу руки,
і в мить,коли підносять блаженні почуття,
я дякую тобі,за онімілі букви,
що вписують в екран рядки мого життя... Здається,що помилка присутня у строфі,
та я ж бо просто Саша,не геній,не Да Вінчі,
По-моєму мене,несеш ти на собі,
і не даєш скотитись у недри потойбіччя.
| 
у Вас 
0
Цей щось мені зовсім не до вподоби. Буду надіятися, що лише мені.
(хоча і вона якась добра 
)
)Дякую за відвертість 
