Біль слів, Якщо вони загублені в блуканні Просторами журливої душі, Не сказані в свій час ,промовчані в чеканні, Знайде тебе колись на самоті. І ти заплачеш не спита причини, В долонях вміститься весь білий світ, Сльозами вмитий без провини, Та не зумієш зняти з серця гніт. І поведе по пам`яті стежинам, Раз по раз спогади зрива, Та стиснена колись у німоті пружина, Всю душу біллю розрива. І буде злити невідомість: А що було б якби змогла, Твоя сміливість перемогти свідомість, І ти тоді б йому розповіла, Про всі думки народжені ночами, Про всі несказані слова. Хто зна, можливо б зараз поміж вами, Любов іскрилася жива. Або відмова змила сльози, Відкрила шлях у серці до шукань, Й кохання перше залишилось лиш в згадці прози, Як джерело набутих знань...
Ну мені загалом сподобалося,лише є деякі нюанси(по-моєму там із складами не все впорядку)Але птшіть,творіть,не забувайте
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
