Я спав... Мені здавалося ти поруч,
Я подих твій відчув та не тепло.
Вікно було відчинене правОруч,
Легеньким вітром ніжно обдало.
Я спав... У снах я бачив зорі
І холод цей як у твоїх очей.
Я думав... Були просто хворі,
Не помічав я біль твій та речей...
Яких мені тепер не зрозуміти,
Чому ця туга довгий час,
Змусила мене й тебе блідніти
Невже любов не доглядала нас?
Чому...? Питав в німої долі,
Чи б та мені відповіла?
Де ти, спитав б у Олі,
Чи вона сказати це змогла...
Я спав,- життя котилося подалі.
Я думав... тепер це вже дозволить час.
Та всеодно шукатиму надалі,
І зорі ще розкажуть й про нас.
| 
у Вас 
0
