Не дивися на мене, не треба Дарувати усмішки лукаво. Заблукав я в житті, наче лебідь Не знайду шлях до рідного ставу. Не цілуй мене ніжно, не треба Безпідставно надіям радіти. Не вдається нікому у бредень Упіймати похожих на вітер. Не чекай більш на мене, не треба Мені в спину жбурляти каміння. Я за мить піднімуся у небо Й повернуся в твої сновидіння. Не шкодуй без упину, не треба У душі знайти місце образам. Може, правду й говориш: - Ти - ледар!.. Проте, правду й почула: - Не в’язень!..
Вікторе, Ви знову у своїй стихії... Радію! Лебідь Ви наш! Та нехай вона Вас простить. Ну... ледар... З ким не буває... Іще як буває!!! Особливо у творчої особистості. Виправимось... От...
Хотів би Лебідь полетіти, Та не пускають Щука й рак. Та ще й не може похудіти Старенький Лебідь сам! ніяк. Правильно зрозуміла, розумниця!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
