Я вірю,що існує місто,
куди нема простих доріг,
там з неба падає намисто,
складає свято оберіг. А поміж вулиць,скверів,парків,
веселий блазень корчить рожі,
із сміху наливає чарку...
шукає щастя перехожих. Там чиста мрія й сподівання,
не обпаклюжені людьми,
маленькі посланці кохання,
кидають стріли навкруги. І чудеса....аншлаг із дива,
забутий смуток і біда,
там мрія подарує крила,
у ріках ром,а не вода. У бантиках гуляє ласка,
душі людської дивокрай,
це не життя,а просто казка,
не віриш?!!що ж,іди...
нехай. А я мрію про час,
коли вийшовши з дому,
я знАйду для нас,
дивне місто доріг....
там ми вип"ємо рому.
| 
у Вас 
0
