Я вірю,що існує місто, куди нема простих доріг, там з неба падає намисто, складає свято оберіг. А поміж вулиць,скверів,парків, веселий блазень корчить рожі, із сміху наливає чарку... шукає щастя перехожих. Там чиста мрія й сподівання, не обпаклюжені людьми, маленькі посланці кохання, кидають стріли навкруги. І чудеса....аншлаг із дива, забутий смуток і біда, там мрія подарує крила, у ріках ром,а не вода. У бантиках гуляє ласка, душі людської дивокрай, це не життя,а просто казка, не віриш?!!що ж,іди... нехай. А я мрію про час, коли вийшовши з дому, я знАйду для нас, дивне місто доріг.... там ми вип"ємо рому.
|