Коли подих жовтневого вітру Все ж весну принесе у руках, Вбий весь біль, наче жалісну гідру І розвій у небесних світах. То не спогад, не розчарування, То надія, що спить уві сні. Дотик ніжності, зраду кохання Затопили вже сльози рясні. Коли співи чужі лебедині Подарують лиш добрі думки, Опиратись не треба людині, Що кохала не день, а роки. Вічна мить покотилась луною І відбилася болем в тобі. Тільки образ, що давить журбою Вбив і мрії, і сни голубі. Там цвітуть призабуті сади, В які вогник надії проник, Треба тисячі років цвісти, Щоб прийшов ще один садівник.
Дякую за пораду....подумаю.....і виправлю обов"язково.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
