Я лише ланка ланцюга прощання,
Мене хтось любить, я когось люблю...
Передаю ілюзію кохання
Із рук у руки, а насправді - сплю.
Твій телефонний голос, як примара
Зринає із безодні небуття,
Ти наслана на мене Божа кара
За всіх покинутих узбіччями життя.
|