Ніч українського Варфоломія...

На серці неспокійно, сон блукає,

За вікнами, немов, літає хтось,

Як сіроманець, вітер окликає,

Глибока ніч на фоні стоголось.

Вдивляюся у темінь нерухомо:

Шугає паперовий падолист,

Мов вироки на кожному, і коми

Народу пророкують інший зміст.

Там світиться, а там іще віконня,

Не я один відчув безсонний стрес,

Щось діється на вулиці гріховне,

І вітер виє, мов до смерті, пес.

Вмикаю телевізор: екзитполи

Кричать уже про другий тур,

На грані черговОго фолу,

Під шум купюр усіх фактур.

Оце так шАбаш, - мама мія, -

Не знали відьми із покон,

Бо в них один – Варфоломія,

В нас – вісімнадцять – терикон.

Так ось чому не сплю я досі,

Чому не спить народна рать,

Їй вже раз «брили буйні коси»,

Більш так не хоче обирать…