Т Р И К О Л Ь О Р И.
Коли блукав далеко,по чужинах В шаленім блиску здиблених столиць,- Жила в моєму серці Україна Ласкавим літом в золоті пшениць!
Тоді я в снах до неї серцем линув, Я припадав лицем до тихих вод! Мені блакитне небо України Було рятунком від усіх скорбот.
Я знову тут,де мова солов"їна Чужою гине в рідній стороні... Сирітський плач червоної калини Багрянцем світ затьмарює мені!
І де б не був,вяку б лиху годину Мої стежки не завели мене,- Пекучий біль за долю України В моїй душі ніколи не мене! 1987р.
|