Безжальна тривога. Вечірні обійми її журно тиснуть десь там - біля серця. Мене ти покличеш - я з вдячністю прийму твою щиру душу, мов пісню, як скерцо.
Дзвінки телефону. Недоспані ночі. В самотньому ліжку негріті світанки. Давай я кохання нам двом напророчу і дощ поцілунків до самого ранку!..
А в серці надія? Спасибі за неї. До тебе прийду - хоч, мабуть, буде важко. Я в небі не зникну ключем вересневим. Ти лиш не хвилюйся, турботлива пташко...
Хочеться , Михайле, відповісти вам рядками своєї давньої поезії: Захисти мене, милий, від байдужості днів, Від самотніх ночей у холодному ліжку. Хочу я, щоб мене ти, як жінку, жалів, І моливсь на святу, і прощав мене, грішну... За поезію - аплодисменти!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ruhlyvy:Пане Артуре, я мав би Вам тут щось втішне сказати, але я ніколи не казав і не кажу того, чого не думаю. Україна не обрала Чорновола на Провідника і тим прирекла себе н
ruhlyvy:Пане Артуре, про мене геть усе - у моїх творах! Читайте і вчіться, бо в мене є чому повчитися! А у тих, хто єлей ллє навкруги, нічому не вчіться, бо вони - гірші за
у Вас 
0
