Як сумно і прикро без тебе Й раніше було, а тепер Померкло і вицвіло небо, А день у мовчанні завмер. Неначе вже більше не буде Ні світла, ні руху вперед. Тремчу мов листок, - від застуди У теплий закутаний плед. Аж біль підступає до горла, Що вже ні коханець, ні жнець. Обійми чужі, наче жорна, Тебе розітруть нанівець. Чомусь небайдуже, що буде: - Чи згуба безцінна, чи дар?.. Знов згадка про тебе у грудях Нестерпно пече, ніби жар.
Мені теж сподобалось про жорна. Але гадаю, що вашу ліричну гароїню вони нанівець не розітруть, щось-таки залишиться і для вас. А якщо серйозно, то :hands:
Вікторе, то ж тільки миттеві переживання Вашого ліричного героя, бо слово "неначе" у фразі "Неначе вже більше не буде Ні світла, ні руху вперед" каже про те, що у нього ще будуть зустрічі. А описані почуття, лише наближатимуть палку зустріч.
Отут я таки погоджуся з Тамарою: слово "неначе" воно двулике ніби - буде, ніби - не буде... Буде, Вікторе, буде... і щоб побільше, щоб писАлося і писАлося. А вірш мені дуже сподобався.
Мені приємно, Оксано, що ти вселяєш у мою душу надію, що вірш тобі сподобався. Дякую за це тобі. А ще дуже хочу щоб ти звернула увагу на "Пролог до повернення", який розміщу взавтра, надіюся, що ти вже зрозуміла чому.
Дякую, Наталко. До речі, героїня твору сказала так само...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
:hands: 
