Вчора - рідні, сьогодні - чужі, Багаті - і бідні, птахИ - і вужі. Вічна спокута, трагедія двох, Як це минути? - знає лиш Бог... Мудрість зникає на тлі дорікань, Губи шукають уже не торкань, Барви відчуті пожухли на мох, Як це минути? - знає лиш Бог... Хто з них спіткнувся, не скажуть вони, Навіть не друзі, німі від вини. Шкода до болю, - причому, обох, Адже їх долі знівечив не Бог...
Дякую за комплімент....Ми всі вчимося, цей процес нескінченний.Я зараз свої "старі" вірші не читаю, вони мені здаються не зовсім...Так що пишемо, читаємо, вчимося один в одного і це нормально!Натхнення, успіхів буду з нетерпінням чекати твоїх нових віршів.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
Дякую, Вікторе. 
