Вчора - рідні, сьогодні - чужі, Багаті - і бідні, птахИ - і вужі. Вічна спокута, трагедія двох, Як це минути? - знає лиш Бог... Мудрість зникає на тлі дорікань, Губи шукають уже не торкань, Барви відчуті пожухли на мох, Як це минути? - знає лиш Бог... Хто з них спіткнувся, не скажуть вони, Навіть не друзі, німі від вини. Шкода до болю, - причому, обох, Адже їх долі знівечив не Бог...
Дякую за комплімент....Ми всі вчимося, цей процес нескінченний.Я зараз свої "старі" вірші не читаю, вони мені здаються не зовсім...Так що пишемо, читаємо, вчимося один в одного і це нормально!Натхнення, успіхів буду з нетерпінням чекати твоїх нових віршів.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Не втрачає суті. Дай Боже, щоб вона була завжди. Мріяли розбудувати Україну. Тепер мрії помінялись місцями. НА першому місці ВИЖИТИ І ЖИТИ!! А далі вже ВІДБУДУВАТИ. І лиш тоді
у Вас 
0
Дякую, Вікторе. 