Навіщо, Катю, так поспішати з теплого літа в холодну осінь? Не встигнеш озирнутися, як тебе літо, хоч тут потрібно обов'язково пручатися, швиденько приведе до осені, прикро, але повір, що говорю правду. Я навпаки вас, молодших. пробую весь час доганяти, та куди вже мені: Потроху сходимо з дороги, На лицях - розпачу печать. Нам молодих і прудконогих Дедалі важче наздогнать... Бачиш, та сама палка, тільки з другого кінця. Вірш дуже образний, я, правду кажучи, вже й не чекаю від тебе інших.
А я, прочитавши назву вірша, перед тим, як прочитати дуже напружилася... Прочитала і побачила там стільки хорошого... Я руки падають у нашому буденному житті майже в усіх. Але ти, Катю, все одно побачила в цьому позитив і просячи, щоб ми тебе залишили у своєму серці, на згадку... У серці - залишимо, а на "згадку" - років через 100. Добре? Катю - ти красуня і прекрасна людина, не думай зараз про такі речі. правду каже Віктор - ще зарано.
Мене, як згадку в серці залишіть. Я вам віддам у човнику долонь Цвіт папороті власної душі - Купальський незгасаючий вогонь.
Прекрасно! Сердечно дякую...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
Натхнення!!
