Здавалось, до неба прикута навіки, Упала зоря, мов сльозинка з повіки. Неначе душі моїй місце звільнила У тихому мороку на небосхилі. Погасла безлика, посіяла смуток, Прикрасила ранок у цвіт незабудок. Принишкла земля у гнітючім мовчанні, - А може це дійсно зі мною прощання?
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
