Від одного погляду - трепетно і солодко, Знову щось стривожилось, я немов у полум"ї... Це ж з якого дива ожива забуте? Розійшлись дороги - їх не повернути.. Тож чому розкрилено погляд твій зустріла? Відсахнися, серденько! Воно ж не посміло, Не змогло забути, крізь роки розлуки, Все, що так знайоме: очі, ніжні руки. І усмішка квітне - цвітом калиновим Відшумілих весен із солодким болем. Ось таке з минулим непросте побачення... А на серці... Що на серці? Вже немає значення.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Болить і болітиме завжди. І дійсність є страшною. І прикро коли чуєш від тих, хто далеко від війни : "НУ ТА ЩО ХОЧЕШ, ТО ВІЙНА"... То про що мова може бути, що наш сусід нас має зрозуміти?
klavysjka: НЕ думаю про від'їзд і жодного дня нікуди не тікала. Я українка. Я боляче та соромно за тих, хто кричить за кордоном, що вони дітей ховали від війни. ПОстає питання - А ТІ, ХТО НЕ ПОКИНУ УКРАЇНУ,
у Вас 
0
