...ці поети! - утнуть шелестіти крильми,
не задумуючись про крила,
і летять, і летять над містами,
людьми, і вигойдують вірші-брили
стережіться останніх, бо їхня вага
не усяким плечам під силу
упаде ось пера неймовірний тягар
і проткне гостряком, як шилом
і залишиться слід, хоч латай-не латай,
як прозріння, як злам, як опік -
і наповниться світ, і заб’є через край
крізь поезії справжній дотик.
|