| * * * Вона доволі груба у коханні,
А я занадто скромний у житті.
Вона мене знесилює страхами,
А я її замкнув у самоті. І знову день при дні і рік за роком
Сплітаємо себе із протиріч.
А я лише боюсь, що ненароком
Затушимо якусь із наших свіч. Коли жага світи розколихає,
І в грішники запишуться святі,
Я стану зовсім грубим у коханні,
Вона ж - занадто скромною в житті.
| 
у Вас 
0
Хороший вірш, але не все в цьому світі, думаю, робиться по волі Божій. На жаль.