| * * * Стихли у спогадах зорі.
Музика пише віки.
А у земнім коридорі
Всі зачаїлись думки. Я витрачаю присутність
На мерехтливі слова,
А неприхована сутність
Мимо очей проплива. О ці гуртожитки часу!
Злих не уникнути вад.
Навіть рядки із запасу
Вже не повернуть у ряд. Все перейти, пережити,
Перетопити без меж.
І у прийдешності миті
Вийти самому, авжеж. Хай наплетуть загорожі
Із невблаганних таїн, —
Я буду сам на сторожі
Всіх перемін.
| 
у Вас 
0
