* * * Стихли у спогадах зорі. Музика пише віки. А у земнім коридорі Всі зачаїлись думки. Я витрачаю присутність На мерехтливі слова, А неприхована сутність Мимо очей проплива. О ці гуртожитки часу! Злих не уникнути вад. Навіть рядки із запасу Вже не повернуть у ряд. Все перейти, пережити, Перетопити без меж. І у прийдешності миті Вийти самому, авжеж. Хай наплетуть загорожі Із невблаганних таїн, — Я буду сам на сторожі Всіх перемін.
|