Алла Грабинська

                                                       "МАРІЯ"

                                               Сховалось  небо  синє

                                               На  дно  очей  твоїх,

                                               Вплелося  жито  стигле

                                               У  косах  золотих.

                                               Коли  покрилась  інеєм

                                               Калина  у  саду,

                                               Благословили  іменем

                                               Тебе,  немов  святу.

                                               Мадонна  ти,  чи  грішниця-

                                               В  тобі  вогонь  і  лід?

                                               Ідеш,  а  в  ноги  стелиться  

                                               Перед  тобою  світ.

                                               І  заздрять  всі:  - щаслива!

                                               Усе  їй  «тринь-трава»,

                                               Весела  і  красива  -…

                                               Та  це  лише  слова.

                                               Твоя  щаслива  посмішка

                                               Ховає  у  кутках

                                               Тендітну  душу дівчинки

                                               Сполохану,  мов  птах,

                                               Глибоко  в  серці  сховані

                                               Казки  забутих  снів…

                                               І  молиш  під  іконами

                                               Ти  щастя  для  синів.

                                               Лише  ночами  синіми

                                               У  шлюбному  цвіту

                                               Насниться  кущ  калиновий

                                               У  маминім  саду.

                                               Січе  дощами  сірими

                                               В  обличчя  листопад.

                                               Червоною  калиною

                                               Палає  мамин  сад.

                                               І  горда  ти,  і  сильна,

                                               Хоч  на  семи  вітрах

                                               Сміється  небо  синє

                                               У  лагідних  очах.