Так мало залишилося прожити, Переступати гостьові пороги, І віями пухнастими ловити Всі погляди по інший бік дороги. Так мало залишилося прожити І дихати у повну не повітрям – Життями тих, ким сильно дорожити ми стаємо, коли краде їх вітер. Так мало буде помислів, ідей, Ще менше залишилося любити, На жаль, всього так мало у людей, Так мало нам написано прожити…
А якщо так "Стаємо ми, коли краде їх вітер." Просто слова міняються місцями і не збивається ритм. І останній куплет я би допрацював, "ідей-людей". У порівнянні з попередніми строфами тут випадає склад і змінюється віршований ритм. Подумайте.
згідна з гнатом за перестановку слів. ____________________ гарно написали-описали: життя людей краде вітер... а за життя: його цілком достатньо щоб усе встигнути))))) 5!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Дякую, пані Катерино, за вірш. Погоджуюсь з кожним написаним словом. Не братИ і ніколи ними не були. І не сестри, на жаль. У мене в Краснодарс
Asedo1949: Дуже дякую за розуміння, п. Таміло, та і з Вашими словами не можна не погодитися, але так влаштований наш світ і лиш одному Богу відомо як правильно, і що кожен народ має
та
у Вас 
0
