«Половину палить на вогні; на вугіллі пече печенню, насичується нею і гріється. З останку ж дерева робить собі бога, молиться до нього й говорить: Спаси мене, бо ти – бог мій!» (Із книги пророка Ісаї) Дбайте про бога свого, як про рідну дитину, не пробуджуйте на зорі, хай поспить! Вечорами розповідайте йому казочок, співайте колискових – Ой люлі-люлі... А в день сваріть його. За кожну розбиту чашку, за кожну зламану ляльку-цяцьку, за те, що перебіг вулицю, недочекавшись зеленого кольору. Тільки не забувайте сварити його, і за те що сотворив світ, а побачивши його, з переляку заховався за хмари. А потім навчайте законів Мойсеєвих, бо сьогоднішні трибунали, що інше, як не місця людського сміху?
|