Зустрів я діву, в білому була Лице покрите білим покривалом Струнка, висока й дуже молода Високо й гордо голову підняла Пройшла повз мене й наче обпекло Всю душу мою холодом скувало Я йшов за нею наче в забутті Щоб іменем вона своїм назвалась Щоб скинула з лиця цю білу шаль Щоб роздивитися її красу і вроду Я крикнув діві : " Ей постій , чекай". Цю зустріч я ніколи незабуду. " Це ще незустріч, я ще нетвоя ". Так діва в білому мені відповідала Та прийде час повернуся до тебе я І ім"я своє тихо прошептала Здригнувся я наче в страшному сні Такого ще зімною не бувало Так близько діва в білому була Але мене з собою не забрала Ще не прийшла мабуть моя пора Нажився я на світі ще замало Та ім"я діви всетаки дізнався я " Смерть , моє ім"я " - діва прошептала.
Щиро дякую за оцінку мого твору. Таку діву нещодавно я зустрів насправді. Ця зустріч і спонукала мене написати цього вірша.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Сумно, п. Таміло. Чомусь за нас самих вирішують нашу долю чужі старі діди. Дивно. Огидно. Та тільки подавляться вони тим ягням. Ось побачите!
у Вас 
0
