В пилюці гаптують мережку Чиїсь незнайомі сліди, -
Де стала дорогою стежка
Улітку моя до води.
Там хвилі гривасті прибою
В обіймах веселих вітрів
Деруться на берег юрбою,
Який просто в спеці зомлів.
Немов заціловують бризки
Вологою теплий пісок.
Навколо і плескіт, і блискіт,
І моря близький холодок.
Води прохолода прозора
До дрожу мене обів’є...
Люблю тебе, Київське море,
За те, що найближчим ти є!
|