Я ніколи не думав, Що співати пісень Доведеться про Умань Уночі та удень. Знати навіть не хочу, Що земля краща є, - Впала Умань у очі, Як ти в серце моє. Я до тебе вернуся Через рік, через два. Твоя сива матуся Вірить щиро в дива. Ворожила у гроті Нам удень, а не в ніч Обминати скорботи, То ж уже їх не клич… Линуть звуки мазурки У альтанках для нас. Ніби горлиці туркіт Чую скрізь повсякчас. Молода і чорнява, Щоб не йшла у журбі, - Усі уманські трави Розстелю я тобі. І відстати не зможу Я від тебе на мить, - Ти на мрію похожа, Що у серці болить. Про яку довго думав І забути не зміг, - Повінчала нас Умань, А Ірпінь уберіг…
Вікторе, справді Тамара каже щиру правду: кожен виніс із Умані щось своє. Але це "своє" Ви, здається, і несли в Умань і в Ірпінь, і на сайт... І те "своє"-найчистіше, що може бути. Я це знаю точно.
Андрію, відчуваю, що ти щиро шкодуєш про те, що у тебе чомусь не склалося із поздкою до Умані. Минулого не повернеш, ти пам'ятай завжди про це!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
1
