Вона не вперше і не вдруге Зі мною поруч, ніби тінь. Чомусь не зрадить, як подруга, І не втече у далечінь. Не заховається у хащах Завулків марних сподівань, Мов мрія давня та боляща, І любить завжди перший план. Вона не вперше і не вдруге, Прийшла у образі блідім, - Немов гніздечко птаха – туга В моїй душі будує дім. Звела вже стіни із утоми, Покрила болями весь дах, - І покотилася із дому В моїх небажаних сльозах. І навкруги посутеніло. Подаленіло, відгуло Життя, а тіло обважніло. Бо смутком сповнене було…
Пройде, Тамаро, бо вагомих причин сумувати немає, зовсім навпаки - радісного відбулося у житті останнім часом більше, думаю, наступної неділі ви зрозумієте про що мова... Дякую щиро тобі.
Ого, вже хату збудувала? Вогонь життя вже майже згас..... Та тільки Туга ще не знала Що будеш ти її напасть І будеш Тугу веселити Втому на сміх ти підіймеш А Болі з даху дуже швидко Ти одним махом проженеш.
А потім....потім Туга зникне (Від тебе нишком утече Та ну їх, тих ДІДІВ завзятих Хай краще ЩАСТЯ там живе)
Коментар - . Дякую, Михайле. Нехай все так і буде!..
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
