Одна доба-безмежність вражень, усміхнені душею люди, про це ще хтось колись розкаже, а ті, хто був там не забудуть.
Одну добу гучніш природа, кидала їм свої привіти: -то радості вливала в воду; -то посипала щастям квіти;
Там було все, і навіть казка сміялась дівчинкою в парку, буденності розбивши маску, тим людям наливала чарку.
І било місто дивним світлом, Літали музи у каретах, талантом дихало повітря, там зустрічалися поети.
|