Куди ти спішиш, чоловіче, Із віком важким на плечах? Не дивишся натовпу в вічі Надією в мерхлих очах. Куди поспішаєш, людино, В буденному вихорі днів? Тебе не у бронзі, а в глині Побачити я захотів. Спинися, позуй, поки бачу Палання в твоєму єстві… До станцій кінцевих призначень Спішать мимоволі живі!
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
1
:up: 
