ПОТРЕБА ІДЕАЛУ НЕ ДАРЕМНА!

Отерплі душі, втиснуті у мушлях

Страху, злоби, зневіри і олжі

Стоять і нині знову на межі

Між світлом і пітьмою незворушно.

Куди піти? Кому себе продать?

В чиї обійми ввіритись довіку?

В людській подобі жить, чи як каліка

Лиш подумки недолю проклинать?

Потреба ідеалу не даремна! -

В бою за нього варто полягти,

Волошками у полі прорости

Чи променем розтяти царство темне.

І хто б нас не купляв за гріш нікчемний,

І хто б нас не присилував зректись

Землі своєї й Волі – не зречись!

Потреба ідеалу не даремна!

То ж хай народ наш, повний безнадій,

Зіщулений у макову зернину,

Воскресне духом, встане за Вкраїну

Й господарем відчується на ній!

…Із небуття, із попелу, із тліну,

Оспівана поетами в віршах,

Постане скоро вільна Україна,

За котрою зтужилась так душа!