не забувай мене шукати, добре? я довго-довго шукавтебе. спершу ти привиділась мені, коли дві маршрутки зупинилися насвітлофорі. в одній сидів я. в іншій -Дівчина, яка нагадала мені тебе.Вона говорила по телефону, зосереджено дивлячись на свої нігтики. Але яшвидко зрозумів, що це не ти, бо в неї були хижі нігті. та й пальцібули хижі теж. я знаю, що в тебе тендітні руки і короткі нігті. я знаю,що ти рідко коли сидиш в маршрутках, поступаючись місце іншим. звідки ти знаєш, що в мене завжди короткі нігті? Незнаю. Я не знаю, яке в тебе обличчя, волосся, як від тебе пахне, які втебе очі. Але в тебе нігті, які не будуть зачіпатися за тканину. Ніжні,маленькі, як і ти. Ти довго ходив шляхами поневірянь? Я ними ходжу багато років... Заспіваєш мені колись? А раптом я співаю погано? Якщоти гарно співатимеш. Я подякую тобі і поцілую. Якщо ти співатимешпогано - я поцілую тебе одразу - і ти не зможеш продовжувати пісню. А що буде потім? Апотім я буду жити, бо в мене є ти. А поки тебе немає - я буду жити, щобтебе знайти. Після довгих поневірянь я готовий на це знову. Як сонцевмирає і народжується щодня, так і моя надія. Вона вмирає і падаєлистям під ноги Дівчатам, схожим на тебе. Але вона народжується,якновий листок навесні. Народжується з тієї Твоєї частинки, що є в мені. Умене сонце за вікном. Я чекаю тебе щодня і щоночі. В кожних очах шукаютебе, а знаходжу лише піщинку твого подиху. Лише ілюзію твого дотику.Але всіх цих людей я полюбила, бо в них є щось Твоє. Твоя лагідність,благородність, кумедність, доброта, розум, твій талант. ..................................................................................................................................................................................................... Ти чуєш мене? Де ти? Янаближався до тебе щодня. А ти не приходила, чекала мене десь далеко. Ія знайшов ЇЇ і полюбив тільки тому, що вона погано співала, але її менівесь час хотілось слухати. Тепер вона дружина моя, а ти все ще далеко.Чи люблю її? Так. А тебе не розлюблю ніколи. Я не проситиму в тебевибачення, тому що це надто мілко. За ці довгі роки, колия тебе чекала, а ти шукав мене, я так і не зустріла нікого. Я працювалав дитячому садку, ходила в театри сама, зустрічалась із подругами. Аленікого не зустріла. Чи говорити з тобою далі? Я не лишила по собіжодного знаку, тому тобі неможливо було знайти. Я не виню тебе, алелюбити не перестану. Прощатися немає сенсу- ми нерозлучні. Якасьневидима сила дала нам двом життя, прив язавши цим до землі іунеможлививши нашу зустріч. Ти народився на сорок років раніше відмене, ти народився за тисячі кілометрів від мене, тому марно буловірити, що ти знайдеш мене.Але наші розмови, які будутьвідбуватися під час сну, чи в миті, коли буденність буде відстувати віднас, ці розмови будуть вічними, як сама нескінченність , що породиланас, прирікши на вічну самотність. Ми з тобою будемо відроджуватися вмільйонах доль, тих, яким так і не судилося ніколи зустрітися, тим, дляяких мрія про любов буде єдиною незрадливою дорогою по житті.
|