І знову дощ…
І знову дощ. Шибки ридають,
Завмерло небо сіре назавжди…
А дні,як сон –
пливуть,минають,
У каламуті
топляться небесної води
Повільно так,без
крику допомоги,
Життя згріба непотріб у валки…
Стікає твань на батьківські пороги
І наслідили у
душі святій вовки.
|