Ваша мораль дістала до болю.

Ваша мораль дістала до болю
Що можна, що ні - обмежує волю.
Не те щоб хотіла паркани ламати
Вбивати людей і в космос літати
Літати чесно не хочу - ні вгору, ні вниз.
Вам за чиюсь вбиту мрію приз.

Словам лиш дай причину
Перетворитись в гільйотину -
Зітруть-зжеруть людину,
Філософа старого й підлітка-дитину.

І не цікаво - чому чи навіщо?!
Лише результат, за який "Карати!".
Моживо причина всіх дій - поклик душі
І це не можливо лікувати?

Не треба зразу кидати на вогонь,
Стискати особистість між долонь.
Засуджувати все чого не зрозуміли
І певно навіть не схотіли.
Чи не зуміли вкрасти.
Так легко впасти...

...коли не дивишся під ноги, а вгору!
Так ніби знаєш більше
Ніби лиш тобі дано.
Також потоне і твоє судно.

А інше підіпхнуть під тебе
Все примовляючи "Так треба"!
Ти сам себе на висоту підняв
А нас усіх у попі мав.
Як ти посмів ТАКЕ казати,
Усіх "ослами" обзивати?

Хоч ти цього не чуєш,
Та я кричу "впади".
Попачиш порох і мурах
Як налякався - то аж страх!

Нас небагато ми сміємось,
Ми знали хто ти і почому.
ми далі по життю прольємось
Але подам я руку тому,
Хто став тепер одним із нас
Як величати "сударь" вас?

Дивися в очі, не побачиш
Того що тліє у душі.
Зневага рівним, нижчим, кращим
Тепер чуже це і тобі.