Якщо твій друг забравсь на гору - розмову марно вже чекати,там в нього інша «точка зору»,з гори зручніше вниз плювати.
Веселі люди гомоніли, Веселі люди розійшлись, А я сидів , думки боліли І звідки ті думки взялись. Немає в кого запитати Як жити й добрих друзів мати? Та хай недобрих , хоч яких Хоч балакучих , хоч німих . Де серце добреє зустріти? Від неприязні відпочити Щоб на веселій стороні Хтось посміхнувся б і мені Чи посміявся наді мною, Що я оце даремно ною І хай не я, то хоч вірші Комусь припали б до душі.
Воно то так. Але ж там, нагорі, треба все одно під ноги дивитися, бо легко спіткнутися, то боляче лоба можна набити... Краще ні над ким не посміхатися, чи не так? Іноді приходять думки ще й гірші... Моя мама каже, коли я починаю філософські думки розказувати: "індик думав, та й в борщ попав". А мені тоді легше самій у собі розібратися. Не поспішайте, Поспішайку, працюйте більше над римами, а ми Вас читатимемо і думатимемо разом! З повагою.
*Недобрих* друзів -- шукати марно... Самотність жінка дуже гарна. Читайте їй свої вірші, вони їй будуть до душі. А якщо серйозно --ви вже в колі друзів.І це прекрасно!
Із задоволенням прочитав вірш, бо сподобався. "Веселі люди гомоніли, Веселі люди розійшлись, А я сидів , думки боліли І звідки ті думки взялись". Такі відчуття після перегляду політичних шоу. Типу "Свобода слова" чи від Савіка Шустера.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
