Люблю її

Люблю її. Люблю, як перший вірш,

Як риму у поезії останній.

Вона лицем чарує із афіш,

А в залі вабить голосу звучанням.

Люблю її, красуню чарівну,

Як любить сміх веселий божевільний.

Люблю її закутою в броню

Постійно охорони дуже щільно.

Люблю її із квітами в руках,

Які уперше піднести спромігся.

Люблю за те, що зоряний свій шлях

Вона розпочинала на Поліссі.