Ми в світ прийшли, щоби померти У світ,де істина панує У світ,де байдужість відверта Де вічний крах володарює. Ми у темних коридорах блукаємо, Шукаючи чиїсь підказки Свої невдачі ховаємо, Ховаємо й власні поразки. Ми уникаємо складних поворотів Біжимо чимдуж по прямій Скидаємо зайві обороти Позаду лишаючи біль. Ми летимо в простягнуті руки А куди і самі не знаєм Ми жадаєм уникнути муки, Від цього і розум втрачаєм. Втрачаєм рівновагу ти сили, Істину свою втрачаєм Тільки б нас не зупинили!!! Ось чого бажаєм! Ну де ж кінець цього коридору? Де фініш прямої? Кінець війнам,насильствам,голодомору? Битві за власніть долі людської... Ми вигадуєм правила нові, Втрачаємо у всьому цінність, Не зважаєм на висновки старі Забуваємо дружбу та вірність. Ми перестали в когось щось просити. Беремо просто, не спитавшись Бога просим відпустити, Віри своєї злякавшись. Усі прагнемо мети добитись Відверто ми до неї йдем Щоб призначенню нашому звершитись По дорозі тяжкій ми бредем. Назад ніхто вже не звертає, А хто й вернувся у минуле, В майбутнє дороги немає! Його усі уже забули! Ми літаєм в неволі власних думок У полоні незайманих мрій. Із колучих залізних ниток Плетемо шлях кудись свій. І хоч шлях тернистий,не легкий Ми всеодно по ньому йдем Несемо кожен хрест тяжкий Свій гріх людський несем! І не знаєм далеко кінець чи вже близько Куди наша душа забреде Вверх злетить чи впаде низько Не знає ніхто і ніде...
я людина весела,життєрадісна, але вірші самі так народжуються...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
