* * * Між мовчанням і словом ще погляд був, Такий довгий, що час завмер. Охопив мене страх, обійняв, огорнув – Що тепер? Що тепер, коли прірва між нами глуха, Коли обертом голова, Коли в погляді розпач і біль не зника – Що слова? Що слова... Лицемірства і зради вуаль, З них розлук виростає стіна. А у погляді – тихих надій синя даль. Дивина...
|