* * *
Я не дам вам скуштувати меду з моїх вуст
Я не дам зануритись в хмільне волосся.
Я, навіть, думати про це боюсь,
А вам лиш мріється, щоб все оте збулося.
Я ховаюся від вас, мов в коконі мале дівчисько,
Мені б втекти подалі: десь на край землі,
Але, здається, що ви завжди так близько,
Немов в потилицю вдивляєтесь мені.
Забулись зустрічі, сумнівні теми,
слова уголос й на письмі,
І вже ніщо вам не нагадує про мене,
Чому ж тоді мені так сумно навесні????
| 
у Вас 
0
