Пт, 22.11.2024, 16:54
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Де Ви працюєте?
Всего ответов: 637

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

ЯКОЮ МІРОЮ МІРЯЄШ...


Хоча була п’ятниця після обіду, коли всі ізраїльські мужі готуються до шабату, бо Мойсеїв закон глаголить, що для великого свята треба очистити як одяг, так і душу, Дувидові не було до свята. Вертівся посеред подвір’я, наче галушка в окропі, і гарчав, мов собака, то на Рифку, то на малого Йозифка. Ніхто і ніщо не могло його задовольнити. Дувидові здавалось, що все не в порядку, – мамалига недоварена, картопля переварена, капуста недосолена, а борщ пересолений. І підлога незаметена, і ліжко незастелене, і Йозифко незачесаний, і кішка накеренилася серед хати, і «Заплати йому Господи з лахтиндером вонючим!» – прошептав Дувид, стискаючи кулаки до болю.

Все б міг він стерпіти, все! Але тільки цього ні! Цього б не стерпів ні сам патріарх Авраам, аби там якийсь неграмотний телепень обікрадав його майно, його працю. Вже як був би обманув його котрийсь з колегів по торгівлі, то зовсім інша річ, закрив би очі, перетерпів би, але як перетирпиш таку образу, аби тебе обманював, як останнього дурня, і хто?.. Вуйко Феріщак, якого тільки хто не хоче, то не уфітькає!..

Ну і треба було йому знайти собі діло з старим Феріщаком?.. І цукру дав йому, і  рису, ще й півдеці «Рому» та коробку сірників... А старий дякує, руки складає, трохи на коліна не падає: «Такого вам пане сиру принесу, що ня не забудете ніколи, бо в моєї Зоряни таке молоко масне, як гусяча масть», а він радий – «Два кілограми, вуйку Феріщак!». «Два, пане, Дувид, два – кіло* за цукор, кіло за рішкашу**, а за «Рум» та сіркачі*** най вас Бог з високого неба поблагословить!» І приніс. Сир, правда, свіжий і смачний, але коли поважив його, то трохи жовч не пукла в нім. Та ж там ледь кілограм з половиною, чорт би його забрав з Феріщаком.

Та не подарує він йому цього. Ой не подарує! В неділю, коли всі християни вийдуть з церкви, він облупить лице старому, аби той го пам’ятав, так як і він буде пам’ятати його сир. Перед людьми і перед священиком вичитає йому, аби чув і піп, що коять його християни, а за євреїв говорять, що крадуть, крали би їх!...

В неділю, тільки бовкнув дзвін, а Дувид вже вартує коли люди будуть виходити з церкви. «Ось виходять!» – тьохнуло в ньому, і щодуху покриволабив до натовпу.

– Слухайте, люди добрі, що робить ваш брат по Христу, Михайло Феріщак!

– Що єс май накоїв Міха’? – розсміявся Іван Чорній.

Бідний Феріщак випулив на єврея очі і знизив невинно плечима.

– Ну, ну скажи своїм братам по вірі, як ти сир продаєш!

– Що ви, Дувиде, таж такого сиру, як в мене... я до нотариша ношу, і ні разу...

– Залиш нотариша в спокою. Ліпше скажи як ти його важиш?!

– Та як важу, Дувиде, як важать всі люди – на вагах.

– І які в тебе ваги, бо мені замість двох кілограмів приніс ледь кілограм з половиною.

– Та, пане, ваги добрі, але дес ми са заронили кіла тай фонти***, коли важив для вас сир то поставив кіло цукру тай кіло рішкаші што ви ми дали, думаю собі якмай***** дві кіла –  кулько заважили, тулько єм вам поніс.

Люди розреготались, що аж за животи тримались, а священик, хитро посміхнувшись, промовив до Дувида:

– В Новому Завіті пише: «Якою мірою міряш, такою відміряють і тобі!»     

   

* кіло – кілограм

** рішкаша – рис

***сіркач – сірник

**** кіла тай фонти – тут, кілограмові та півкілограмові гирі

*****якмай – якраз

    


Додав: traistamihai (08.02.2011) | Автор: © Михайло Трайста
 
Розміщено на сторінці: Проза, Трайста Михайло

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 2072 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
avatar
1 shetamara • 15:18, 09.02.2011 [Лінк на твір]
Думаю, пане Михайле, що це оповідання із нової збірки. Чи не так?
avatar
2 traistamihai • 18:58, 19.02.2011 [Лінк на твір]
Да пані Тамаро, це з нової збірки, яку я ще не встиг вам післати.
З повагою Михайло


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz