Пт, 22.11.2024, 16:46
Меню сайту
Категорії каталогу
Проза [1051]
Прозові твори друкуються тільки тут
Відеовірші [134]
Аудіовірші [49]
Українцям [2699]
Вірш-пісня [546]
Вірші про Україну [1482]
Вірші про рідний край [808]
Вірші про мову [270]
Збірки поезії, поеми [112]
Абетка [23]
Акровірш [32]
Байка [108]
Загадки [15]
Верлібр [144]
Елегія [51]
Історичні вірші [290]
Вірш-усмішка [999]
Вірші про сім'ю [402]
Вірші про рідню [152]
Вірші про жінок [663]
Вірші про чоловіків [111]
Вірші про військових, армію [211]
Вірші про Перемогу, війну [415]
Вірші про кохання [3388]
Вірші про друзів [715]
Вірш-казка [132]
Казка (проза) [29]
Проза для та про дітей [19]
Вірші для дітей [334]
Вірші про дитинство [323]
Вірші про навчання [59]
Вірші про професію [83]
Вірші про eмiгрантів [147]
Вірші в перекладі [708]
Вірші про свята [203]
Вірші про спорт [18]
Вірші про природу [1224]
Вірш-тост, вірш-привітання [121]
Для мене поезія - це [191]
Поети [275]
Поетична майстерня [51]
Оповідання, про поетів, творчість [24]
Релігія [316]
Щастя - ... [600]
Жінка - ... [263]
Життя... [4484]
Філософам [1308]
Громадянину [909]
Метафізика [157]
Опитування для Вас:
Де Ви проживаєте?
Всего ответов: 974

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Твори за тематикою категорії та розділи української поезії, українська проза Проза
 

Кукел

Цілих два тижні гецкав бідний вуйко Феріщак у Коржовій Дебрі, поки наламав каміня на мур Дьордійові Лумейові. Та за те йому Дьорді дав свій кукел. І неабиякий, а військовий, хоч Мургаш каже, що то не військовий, бо не має шкіряну шкатулку, та Мургаш знає з носа в рот, хіба сліпий, що кукел зеленого кольору, а якщо зелений, то військовий!

 m– Чорт би тото забрав зовсім із кукелом! – сердилася Феріщакова Гафія. – Відколи повісив собі на шию кукел, повісився б на сливу би дав Бог, бо ніякої хосни з нього, тільки що пулить очі в кукел та посвистує, як на свадьбі.

А вуйкові байдуже, бо Михайло Феріщак, не абищо! Хіба може хтось з ним рівнятися?.. Та де... Адже кукела в селі, окрім у нього та яґера Поштарика, немає ні в кого. А кукел – штука! Глянеш на Швацьку Толоку, то й гусячку побачиш, глянеш на Нижню Руню, то всіх волохуцників перелічиш, глянеш на Добруку – все, як на долони, а коли глянеш у Воротець, то і Ровзу побачиш,  коли йде «на голову собі...» Тьфу на неї! Стидилася б бодай людського ока. Та де? Витріщить  баба товсту жопу, як танк, та тріщить, як з фузії...

– У тебе, Міха’, не всі кози вдома! Старий та все дурний – повісив собі кукел на шию, як на Різдво чуфак фанделу, та ходиш з ним горі селом, долу селом на посміх людям, – взяв Микита Гіркий вуйка на кпини, і не будь де, а в корчмі, щоб мали люди з чого сміятись.

«Цицьку ти материну з юпетником! Дивись, як мені урвав чести перед громадою! Вчепився до мене, як реп’ях до собачого хвоста, почекай лиш трішки, я тобі такої заспіваю, що ти душно буде!» – подумав вуйко і лагідним голосом до Микити:

– Ти, Микито, не говори так, бо не знаєш, що за штука оцей кукел. У війську не служив, то звідки тобі знати, а цей кукел така штука, що аж!.. Я від себе з дому через село вижу аж на Солонец.

– Видиш ти песю лабу, Міха’! – розсміявся Микита.

– Та що ти, Микито? Коли кажу, що вижу, то вижу! Ось, напримір, сночі дивлюсь на твою хату і бачу тебе серед ночі, як ходиш собі по хаті, і думаю собі: «В Микити молода жінка і не дає бідному спати...»

– Ха-ха-ха!.. Ну й брешеш ти, Міха’, бо я сночі не ночував вдома, а коло овець у Стижереті, – розсміявся Микита.

– О!.. То мені щось не штимувало на тебе! А, по-друге, думаю собі: «Не здурів ба ци Микита серед ночі ходити голий, як го мати родила, посеред хати, носячи на руках свою молоду жінку?..»

В корчмі всі розреготалися, а Микита випулив на вуйка очі і чкурнув з корчми.


Додав: traistamihai (19.02.2011) | Автор: © Михайло Трайста
 
Розміщено на сторінці: Проза, Трайста Михайло

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 3067 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 2
avatar
1 Szlachtycz • 18:33, 20.02.2011 [Лінк на твір]
крас написане. тото гшитко і кус лемківскім пахне. Дякую. Пиште далі.
З повагою і пятіркою Василь Шляхтич
avatar
2 traistamihai • 02:49, 23.02.2011 [Лінк на твір]
Штиро дякю Пане Василю, Дай вам Боже здоровлічко!


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ruhlyvy: Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве!

leskiv: Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.

leskiv: Оптимістичний, життєстверджуючий вірш. respect



     


Форма входуу
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ: Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz