Натура гальмує на скрипах, На коліях мертвих фактур. І скрикнула жалібно скрипка, Немов від безжальних тортур.
Холоне мій час на відшибах, Сніжинками сипле з безоднь. Здається, позаду вершина. Попереду - інший резон.
А може, кордон чи причепа? Світ буде, як Спас на крові. І думка пече невідчепна, Що сраму не імуть живі.
|