Неждано
Я приходив до тебе небом,
Розгортаючи хмари руками.
Линув серцем й душею до тебе,
Пригортався своїми думками.
Я приходив до тебе морем,
Покриваючи тисячні милі.
Я ділився з тобою горем,
Цілував твої очі милі.
Пробирався до тебе крізь гори,
Що сягають аж поза хмари.
Прихиляв тобі небо і зорі
Ті, що звуться в народі Стожари.
Продирався до тебе крізь хащі,
Крізь завали тайгові безмежні.
Почуття свої чисті, найкращі
Лиш для тебе я ніс обережно.
Наполегливо і без утоми
Я шукав тебе в цілому світі,
А знайшов у сусідньому домі -
Враз, неждано, єдиної миті!
24.02.2011р Пилип Тихий
| 
у Вас 
0
