Похмурі дні

Настали дні похмурі, сірі...

З’являтись рідко став в ефірі.

Та неминуча біготня,

Як сир прохромила митця.

Пекучим став, немов часник.

Натхненню, видно, вже гаплик.

Впиваюсь злобою без міри,

Аж творчі сили поржавіли.

Та в перших променях весни

Струхнусь від пилу суєти.

Розвію думи ці сирі

І знов появляться вірші.

А поки дні похмурі, сірі...

Рідко з’являтимусь в ефірі.

І не торкнесь рука пера,

Допоки дух дріма бійця.